Галина Шаповалова
 
Видані книги
Видані книги
Перша поетична збірка «За крок до щастя» побачила світ в 2002 році. З нею ви можете ознайомитися на сторінках цього сайту.
Докладніше
Тексти моїх пісень
Тексти моїх пісень
Пісні чекають композиторів, аранжувальників, виконавців. Поповніть свій репертуар піснями рідною мовою.
Докладніше
Кліпи на мої пісні
Кліпи на мої пісні
В даному розділі ви можете подивитись кліпи виконавців, що виконують написані мною пісні.
Докладніше
Розділи сайту

Рушничок

Бабуся вишивала рушники.

Кольорові стібки лягали на полотні рівненькими рядочками, хрестики пересікались веселими барвами.
Скільки праці, натхнення і любові вкладала бабуся в цей рушник!

Маленький Юрасик спостерігав, як в бабусиних руках крізь полотно вправно бігає голка: вгору-вниз, вгору-вниз.
Швидко і завзято працювала бабуся, а на полотні з
являлися то листочки, то пташки, то хрещатий барвінок, а то й якісь чудернацькі орнаменти з майстерно підібраними кольорами. Рушничок наче сміявся!

Так добре було спостерігати за вишиванням, що хлопчикові навіть не хотілося бігати, пустувати.
Він тихенько сидів з бабусею під грубкою і дивувався:  яка ж майстриня – його бабуся!

 - Бабусю, а я теж так хочу! – сказав онук.

- Що ти хочеш, Юрасику? – лагідно перепитала вона.

- Хочу так вишивати. Навчіть мене.

Бабуся подивилась в ясні допитливі оченята і промовила:
- Ти маленький, а голка знаєш яка не слухняна, ще пальчика вколеш. Боляче буде.  

- А я буду дуже обережно. Та якщо навіть вколю собі пальчик випадково, то плакати не буду, обіцяю.
  Навчіть мене, бабусю, будь ласка, - онучок навіть чарівні слова промовив, щоб бабуся не змогла відмовити йому у проханні.

- Ну, добре, Юрчику, навчу тебе вишивати, тільки будь старанним. Дам тобі маленький рушничок.

Бабуся дістала із старої скрині невеличкий клаптик білого полотна, маленькі круглі п’яльця, схожі на два дерев’яні кружечки, та ще багато-багато кольорових малюнків на канві, які ляжуть на рушничок хрещатими візерунками.  Потім натягнула на п’яльця полотно та вибраний нами узор і взяла незграбні малі рученята  в свої руки. Кілька перших хрестиків вишили разом. А далі Юрасик сам, сам… Хоч і не зовсім виходило так, як у бабусі, але ж старався.  

Отак сиділи онук із бабусею удвох за вишиванням і виливали своє натхнення на полотно.
Ось тут і саме зараз, просто, у нас на очах, народжувалось диво…

Не один день вишивав хлопчик. Пройшло чимало часу з тих пір.
А коли настало свято 8 Березня, Юрасик подарував бабусі рушничок,
вперше в житті вишитий своїми руками.

То був найкращий подарунок для бабусі.
Вона розцілувала маленькі щічки онука, і дві сльозинки покотилися з її очей.

- Чому ви плачете, бабусю?

- То я від щастя, мій рідненький, від щастя…

 

Створення сайту:
студія Сергія Камінського
© 2012—2024 Галина Шаповалова всі права захищені .