За крок до щастя

Життя іде невблаганно, нестримно...
Люди поквапливо доганяють свої роки. Поволі й душа відцвітає, черствіє.
Згодом ми вже й не пам’ятаємо, коли востаннє милувалися зорями, підвівши голову до неба, коли мріяли по-справжньому, по-дитячому вірили в чудеса.

Результатт приходить не зразу, а підкрадається непомітно, поступово. День за днем, рік за роком добра щедра і чуйна людина може стати тінню, роботом, комп’ютером, тільки зовні трохи схожою на людську подобу.

Ми, постійно зайняті своїми буденними справами, іноді забуваємо, що голодує наша душа. Дбаючи про свій біологічний організм, ми доводимо душу свою до відчаю.

Які ми, люди, все-таки недосконалі! Як невдало створені! Тільки втративши, ми відчуваємо велику цінність втраченого. руйнуючи душу свою, ми нарікаємо на хронічне стомлення, на долю нещасливу, на сіре одноманітне життя, і навіть не збагнемо, що це і є наших рук справа. Ось воно, реальне життя, - суєта суєт.

Для повного щастя треба знайти себе в цьому світі. А це означає, відшукати ту гармонію душі і тіла, яка допоможе відчути солодкий смак життя.

Ми з вами - за крок до щастя. Варто лише прислухатись і почути його голос, відкрии двері і ступити цей єдиний крок назустріч.

                                                                                               Галина Шаповалова "За крок до щастя"