Ностальгія

Якби ж мені хоч той спориш приснився,
Що на подвір’ї батьківськім росте.
Якби ж напитись з нашої криниці,
Де бродить вічно сонце золоте.

Якби ж набрати в пригорщі святої
Землі моєї з діда-прадіда,
Хлюпнути раз водицідощової
На ноги босії мої з відра.

Запам’ятать, як пахнуть чебрецями
Зелені луки в розмаїтті трав,
Як високо в голубизні рядами
Хмаринки пропливають через став.

Побачити б, як мальви зацвітають,
Калина біля хати майорить,
Жита у полі ріднім дозрівають,
І знову жить...І знову жить...

Просити Бога, нехай дать він сили
Старому й одинокому мені
Дожити, поки вік мій, до могили
На Україні, а не в чужині...

***   ***   ***